Луцький замок                                     

                                                                                    Ніколи не можу примиритись я,

                                                                                   Чому на ньому Любарта ім’я?

                                                                                   Тут мій прапрадід камінь піднімав

                                                                                   І каменем розчавлений упав!

                                                                                …Не раз, не два приходив я сюди,

                                                                                  Шукав його загублені сліди,

                                                                                  Вклоняюсь я не Любартові, ні,

                                                                                 А прахові прапрадіда в стіні!

    Літописці не закарбували для нас ні часу зведення Верхнього замку, ні імені його будівничого, однак, аналізуючи матеріали, техніку мурування, порівнюючи його з іншими архітектурними пам’ятками, переконуємось, що його споруджено кращими майстрами волинської будівельної школи не пізніше кінця 13ст. – початку 14ст.

Ця фортеця одна з найбільших, найдревніших і найкраще збережених в Україні.

    Луцький замок почав будувати на місці дерев’яних укріплень руських князів литовський князь Любарт, його справу продовжили Вітольд і Свидригайло. Укріплення складалось з двох частин: Верхнього і Нижнього, але до наших днів від Нижнього замку практично нічого не залишилось, а от Верхній – досить добре зберігся. Луцька фортеця має три вежі: В’їзна ( Надбрамна, Любарта), Стирова ( Свидригайла) і Владича, які з’єднані між собою високими мурами.

   У внутрішньому дворі розмістились будинок судів, повітова скарбниця, залишки князівського палацу (14ст.) і храм Іоанна Богослова (12ст.). Будівництво цих приміщень розпочалося у 1350 році і тривало до 1430 року, хоча висота веж змінювалася протягом наступних століть. Реконструкцію Окольного замку провели у 16 столітті. Обидва замки були резиденцією Великого князя, а після утворення Королівства – резиденцією королівської влади.

    У 18 столітті фортеця втрачає свої функції, а Окольний замок припиняє своє існування. Коли Волинь увійшла до складу Російської імперії Верхній замок теж припиняє існування і лише у 20 столітті Луцький замок був відреставрований.

    Сьогодні замок відкритий для відвідувачів і вражає своєю величчю та красою, крім цього на території замку діють музеї книги і дзвонів.