Дубенський замок.

   Місто Дубно - одне із найдревніших міст Західної України. Перша літописна згадка датується 1100 роком.

   Перше дерев'яно-земляне замкове укріплення на місці давньоруського городища було зведене ще в 14 столітті при Федорі Острозькому.

   Це був відносно невеликий замок із земляними валами і дубовим частоколом по периметру. Вартові вежі теж були дерев'яними і за ними у дворі розміщувались житлові та господарські приміщення. Багаторазові пожежі, невисока стійкість дерев'яних стін, більш низьке розташування замку відносно міста, змусили власників почати побудову нового укріплення вище по рельєфу. Коли саме було розпочато побудову - про це історичні джерела, на жаль, не зберегли відомостей. Новий замок, імовірніше, був закладений у кінці 15 ст. - початку 16 ст., у той же період, коли було проведено укріплення міста вцілому.

   У 17 столітті останній із династії Острозьких - князь Януш перебудував і укріпив Дубенську фортецю.

   Наступна перебудова спіткала замок у другій половині 18 століття, коли в місті Дубно почалися відомі контракти, які потребували від резиденції князів Любомирських зовнішнього блиску та роскоші. В результаті оборонна споруда набула рис палацового комплексу, злившись в одне ціле з архітектурою бастіонів. Автором головного палацового корпусу був архітектор Генрик Іттар, вихідець з Мальти (він навчався у Римі, а з 1780 року працював у Польщі, де був дуже популярний серед польських магнатів).

   З історією створення замкового палацу пов'язане ім'я ще одного відомого архітектора - Домініка Мерліні. Він знову проводить реконструкцію палацу, особливо його планування, основою якого стала кругла колонна зала, увінчана прекрасним куполом. У ній князі Любомирські влаштовували прийоми, бали для численних гостей, що приїздили на контракти.

   У кінці 19 століття кругла зала була перетворена в домову Церкву, а у 1914 році була сильно пошкоджена. В 50-х роках минулого століття в Дубенському замку була розміщена військова частина, яка проіснувала до 1986 року.

    У 1993 році фортеця переходить до складу Державного історико-архітектурного заповідника і залишається найдревнішою спорудою міста.

     В'їзну браму і до сьогодні прикрашає герб князів Острозьких.