Білокриницький палац

    Перша згадка про Білокриницю датується 1438 роком, тоді її землі відносились до володінь Кременецького замку. У другій половині 16 століття це власність князів Збаразьких, які і збудували тут мурований замок, він хоч і був укріплений, та не встояв перед татарами у 1603 році. Через три роки фортецю відновили. У ній побував польський королевич Володислав.

     Після смерті Єжи Збаразького село Білокриниця переходить у володіння князям Вишневецьким, а згодом після шлюбу Уршулі-Францишки Вишневецької із Міхалом-Казимиром Радзівілом, замок належить роду Радзівілів. Новий власник майже не дбав про фортецю і вона занепадає, тому була продана шляхтичу Колонна-Чосновському. Він хоч і відновив споруду, але пожежа частково нищить її. Майже тридцять років замок був занедбаний і тільки в середині 19 століття нащадок Чосновського будує на замкових руїнах новий палац в англо - готичному стилі з елементами ренесансу. У 1863 поміщик Чосновський бере активну участь у польському повстанні і був репресований царським урядом. Його маєток було продано на відкритому аукціоні графу Олександру Вороніну вихідцю із Курської губернії.

    Ставши власником Білокриницького палацу, граф залишає свою службу за станом здоров’я та займається господарюванням.

 В останні роки свого життя О. Воронін часто хворів і 3 травня 1890 р. помирає, залишивши по собі заповіт згідно, якого Білокриницький маєток разом із капіталом у сумі 180000 крб. переходять у власність держави для влаштування у ньому сільськогосподарського навчального закладу.

    Сьогодні у палаці О.Вороніна розміщений Кременецький державний лісотехнічний коледж. Разом з чудовим парком та будівлями його територія займає 32 га.