Корецький замок

« Изяслав …перешед Горину и ту ста на Хортии и оттоле же поиде ко Коречьску. И корчане же вышедше с радостью и поклониша ему… »

    Так Іпатіївський літопис під 1150 роком вперше згадує Корець у зв’язку походом великого князя Із’яслава в часи міжусобної війни з володимиро-суздальським князем Юрієм Долгоруким.

З 1380 року Корець – у власності впливового князя Федора Острозького, який на місці старого городища велів звести добре укріплений замок . Ця фортеця стала « воротами» з Києва на Волинь.

    Відтоді промайнуло багато століть і замок не зберігся до наших днів, та його руїни стали головною архітектурно-історичною цінністю м.Корця.

    Фортеця знаходилась у дуже мальовничому місці – там, де річка Корчик дугою пробила собі дорогу у могутніх родовищах граніту, що утворює високий, спрямований на захід мис з невеликою площадкою на вершині. Наче магнітом приваблюють до себе мандрівників та туристів таємничі руїни – німі свідки могутньої слави князів Острозьких та Корецьких.

Спочатку на цьому місці князі Острозькі заснували дерев’яний замок, та вже у першій половині 16 столітті волинський воєвода Богуш Корецький укріпив мурами та кам’яними стінами. Їхні фрагменти складені з величезних брил, ніби, ростуть із гранітних скель. З боку материка фортеця була оточена глибоким ровом, і до неї через рів вів підйомний міст.

    Згодом в 17 ст., а потім у 18ст. замок значно перебудовувався. Остання суттєва його перебудова відбулася у 1780-ті роки князями Чарторийськими, після чого він став княжим палацом з барочними елементами.

    Залишки зовнішніх стін збереглися до наших днів. З тих часів зберігся і чотирьох арочний кам’яний міст, що з’єднував палац з містом.

    У 1832 році Корецький замок був зруйнований пожежею і більше не відновлювався.